Андрій Вікторович народився в селі Негребівка Радомишльського повіту Київської губернії у 1892 році. Учасник першої світової війни. Чотири роки був у полоні в Німеччині, добре володів німецькою, повернувшись додому в 1918 році, до початку війни працював малярем. З початком війни призваний у Радянську армію. Службу проходив у 2 фронтовій автобронетанковій майстерні Прибалтійського фронту. В районі станції Носовка частина потрапила під бомбардування, командири повтікали і бійці, що були не обмундировані та без зброї, розійшлися по домівкам. Вернувшись додому в Святошино, на вимогу місцевих жителів був обраний старостою Нового поселення. Через два місяці знятий із старости. Після звільнення Києва був арештований і засуджений до розстрілу. Однак розстріл замінили на каторжні роботи терміном на 15 років. Відправлений у Степовий табір №4 пункт Кенгір біля міста Джезказгана Карагандинської обл. Казахстану, де загинув під час Кенгірського повстання (16.05–26.06.1954).