Я́ніс Пе́терс (латис. Jānis Peters; нар. 30 червня 1939, Прієкуле) — латвійський поет, публіцист, радянський політик і латвійський дипломат та громадський діяч.

Перший посол незалежної Латвії в новій Росії. Провідна фігура Латвійського народного фронту. На вірші Петерса, Раймонд Паулс писав музику. Редактор відділу прози «Ļeņina Ceļš» (1963–1964), «Cīņa» (1964–1967) і журналу «Zvaigzne». Перший секретар Спілки письменників Латвійської РСР (1985–1990).

Твори

• «Kaist pīlādzis sniegā» Liepājas laikr. «Komunists» 196l.24.II.
• «Dzirnakmens» (1968);
• «Asinszāle» (1970);
• «Mans bišu koks» (1973);
• «Priekšnojautas» (1979);
• «Modinātāju remonts»(1980);
• «Izlase» (1982);
• «Tautas skaitīšana» (1984);
• «Trīs dārgas mantas» (1984);
• «Kovārnis korī» (1988);
• «Es tevi mīlu», izd.Jumava(1998);
• «Baltijas toverī sālīti…» (разом з D. Avotiņu, 1973) — apraksti;
• «Kalējs kala debesīs» (1981) — esejas;
• «Balta ziemeļu sūna» (1977, про К. Валдемара),
• «Līdz durvīm septiņi soļi» (1980).