Марі́я Фе́дорівна Андрє́єва (Желябужська; *1868—†8 грудня 1953) — російська радянська актриса і громад. діяч. Член партії більшовиків з 1904.

«Цивільна дружина» і соратник більшовицького письменника О. М. Горького.

Біографія

Народилась в збіднілій дворянській сім'ї режисера імператорського Александринського театру Ф. А. Федорова-Юрковського. За спогадами сучасників Марія була сліпуче красивою. Вперше вийшла на сцену в 18-річному віці в театрі в Казані.

Через два роки вона вийшла заміж за дійсного статського радника А. А. Желябужського, котрий був її старше на вісімнадцять років. Офіційно він обіймав посаду головного контролера Курської і Нижегородської залізниць, але крім цього був членом Товариства мистецтва і літератури, членом правління Російського театрального товариства.

В шлюбі народила двох дітей: син Юрій (нар. 1888) і дочка Катерина (1894).

Невдовзі після весілля інспектор залізниць Желябужський був направлений на службу в Тифліс, де Марія Федорівна вперше виступила на сцені місцевого театру. Після того як через кілька місяців вона стала популярнішою особою міста, вона взяла собі псевдонім «Андрєєва».

Партійна діяльність

В 1900 познайомилась з більшовицьким письменником і драматургом Максимом Горьким, а в 1903 стала його «цивільною жінкою», а також його найближчим помічником і секретарем. Разом з Горьким брала активну участь у підпільній змовницькій діяльності партії більшшовиків. У 1905 році була видавцем більшовицької газети «Нове життя».

Андрієва мала ярко-невідхильну жіночу зовнішність і стать, в неї часто закохувались багаті меценати та прихільники театру. М.Горький виконував роль звідника-сутенера і гроші, даровані прихільниками Андрійовій, поповнювали також партійну касу. Через ці свої якості, Андреєва отримала від Леніна підпільне більшовицьке призвисько «Товариш феномен» і часто використовувалась верхівкою партії більшовиків.

Ставши коханкою підприємця Сави Морозова, Анреєва була важливим каналом надходження великих грошей від нього «для художнього театру», а насправді — для фінансування проведення з'їзду партії, створення та озброєння бойових дружин та видання підпільної більшовицької газет «Іскра». Андреєва разом з Горьким і Л. Красіним була замішана у вбивстві Сави Морозова в 1905 р у Франції. Після скандалу, визваного вбивством та початком розслідування, втікла за кордон разом з Горьким — спочатку в США, а потім в Італію, на острів Капрі. На її рахунку в банку опинилося чимало грошей, що заповів їй Сава Морозов.

Показовим для розслідування вбивства виявивя такий факт, що С.Морозов невдовзі до смерті застрахував своє життя на сто тисяч рублів «на пред'явника» і віддав страховий поліс Андрійовій. Та ж після його смерті, розплатившись з боргами, 60 тисяч з грошей, отриманих по страховці, передала більшовикам.

Повернувшись в 1913 році в Росію Андрєєва стає фінансовим агентом партії і вишукує всюди засоби для революційної діяльності. Ленін цінував Андрєєву — за ділову хватку, уміння всі «вибити» і дістати. Одночасно вона грає в театрах — в Києві, а потім у театрі Незлобіна в Москві.

Учениця К. С. Станіславського, Андрєєва створила на сцені ряд значних образів у п'єсах рос. та зарубіжної класики. Після Жовтневого перевороту Андрєєва продовжувала активну громадську діяльність. За її безпосередньою участю створено 1919 в Петрограді Великий драматичний театр (тепер театр імені Горького).