Мішель Пікколі (Жак Даніель Мішель Пікколі, народився 27 грудня 1925 року в Парижі, помер 12 травня 2020 року) був видатним французьким актором, сценаристом і режисером, чия кар’єра тривала понад 70 років.

Вважається одним із найкращих акторів свого покоління, він прославився різноманітними ролями – від спокусника до гангстера і навіть папи. Пікколі співпрацював із такими режисерами, як Луїс Бунюель, Жан-Люк Годар, Альфред Гічкок, Нанні Моретті та Клод Шаброль. Він отримав нагороду за найкращу чоловічу роль на Каннському кінофестивалі за фільм Стрибок у порожнечу (1980) та Срібного Ведмедя на Берлінському кінофестивалі за роль у фільмі Дивна справа (1981). Пікколі знявся у понад 170 фільмах, залишивши незабутній слід у світовому кінематографі.

Родинні зв’язки

Мішель Пікколі народився в Парижі в музичній сім’ї – його мати, француженка, була піаністкою, а батько, швейцарець із кантону Тічино, був скрипалем. Це творче середовище вплинуло на його мистецький розвиток. Пікколі був одружений тричі: спочатку з актрисою Елеонор Шателайн (1954–1960), з якою в нього є дочка Корделія Пікколі; потім із співачкою Жульєтт Греко (1966–1977); і втретє зі сценаристкою Людивін Клер (1980–2020). Його сімейні зв’язки зі світом мистецтва зміцнювали його зв’язок із творчим середовищем.

Фільмографія

Кар’єра Мішеля Пікколі охоплює широкий спектр фільмів, працюючи в різних жанрах і з видатними режисерами. Найвизначніші фільми:

• Денна красуня (Belle de jour, 1967, реж. Луїс Бунюель) – Анрі Хюссон, коханець головної героїні.

• Зневага (Le Mépris, 1963, реж. Жан-Люк Годар) – Поль Жаваль, письменник і чоловік Бріжіт Бардо.

• Скромна чарівність буржуазії (Le Charme discret de la bourgeoisie, 1972, реж. Луїс Бунюель) – міністр внутрішніх справ.

• Стрибок у порожнечу (Salto nel vuoto, 1980, реж. Марко Беллоккьо) – Мауро Понтічеллі, за яку отримав нагороду в Каннах.

• Дивна справа (Une étrange affaire, 1981, реж. П’єр Граньє-Дефер) – нагорода Берлінського кінофестивалю за роль.

• Ми не постаріємо разом (Nous ne vieillirons pas ensemble, 1972, реж. Моріс Піала) – емоційна драма про стосунки.

• Святий мотор (Holy Motors, 2012, реж. Леос Каракс) – одна з останніх значних ролей.
  Пікколі також знявся у фільмах Чумацький шлях (1969), Макс і брухтозбирачі (1971), Велика гулянка (1973) та Habemus Papam (2011), демонструючи свій унікальний талант і харизму.