Жан Кокто

Добавить новую картинку!
Дата народження:
05.07.1889
Дата смерті:
11.10.1963
Тривалість життя:
74
Дні з народження:
49636
Роки з народження:
135
Дні після смерті:
22510
Роки після смерті:
61
Додаткові імена:
Jean Cocteau, Žans Kokto, Жан Кокто, Жан Мори́с Эже́н Клема́н Кокто́, The Frivolous Prince, ПРИНЦ УДАЧИ, Žans Kokto, Jean Maurice Eugène Clément Cocteau
Категорії:
Академік, Письменник, Режисер, Художник, кінорежисер
Громадянство:
 француз
Кладовище:
Встановіть кладовищі

Жан Кокто́ (фр. Jean Cocteau; *5 липня 1889 — †11 жовтня 1963) — французький режисер, письменник, актор, художник, кінорежисер, діяч мистецтва, відома фігура інтернаціонального авангарду першої половини XX ст.

Біографія коротко

Син адвоката та художника-любителя. Батько наклав на себе руки, коли Жану було 9 років. Жан Кокто не здобув систематичної освіти. З середини 1910-х років увійшов до художніх кіл Парижу.

У 1955 був обраний членом Французької академії, Королівської Академії Бельгії. Командор Ордена Почесного Легіону, член Академії Малларме, багатьох національних Академій світу, почесний президент Каннського кінофестивалю, Академії джазу та ін. У Мії-ла-Форе діє будинок-музей Жана Кокто.

Творчість

Універсально обдарована особистість, Кокто проявив себе у різних мистецьких напрямах. І якщо для інших це було небезпечно, бо не давало змоги якісно виявити себе в якомусь жанрі, Кокто щасливо уникав легковажності і прохідних, малоцікавих робіт.

Свої літературні праці від друкував в американському часописі «Літтл Ревю» з 1916 року. Він непоганий лібретист і написав декілька лібретто для опер, ораторій, балетів.

Скандальний балет «Парад»

Особливе місце в творчій біографії Жана Кокто посів скандальний балет «Парад», який поставив на сцені Дягілєв Сергій Павлович в межах «Російських сезонів». Він став першою сюрреалістичною виставою в Парижі і наробив багато галасу, викликав обурення і спротив. Сценографія була забезпечена творами Джорджо де Кіріко, Пікассо. І, здається, ці декорації були найкращою складовою вистави, де були порушені канони класичної вистави і балету як такого.

Маловідомий Кокто.

Він відчував недостатність свого акторства чи участі в виставах.Серед позатеатральних робіт, наприклад, архітектура (побудував каплицю).

Як художник Кокто́ узявся за створення театральної афіші. Споглядання за репетиціями балерин спонукали на творчість багатьох художників, серед яких Дега.Не залишився осторонь і Кокто́. Натхнення вразило його на репетиції балерини Тамари Карсавіної. Легка і тоненька, в багатій театральній пачці і на пуантах, на театральній афіші Кокто уславлена балерина виглядає елегантною і тендітною пані і, водночас, екзотичною квіткою. Афіша Кокто до балету К. Вебера «Видіння троянди» з Карсавіною стало в один рівень з найкращими афішами Тулуз-Лотрека і мистецтва афіші взагалі. Ця афіша - давно надбання і гордість багатьох музеїв світу (1911 р., гуаш).

Серед друкованих книг Жана Кокто - мемуари російською - «Портреты - воспоминания, 1900-1914» (передрук у 2002 р. СПб, изд. Ивана Лимбаха.)

Поезія
  • La lampe d'Aladin (1908)
  • Le prince frivole (1909)
  • Odes (1914)
  • Cap de Bonne-Espérance (1918)
  • Escales (1920)
  • Vocabulaire (1922)
  • Plain-Chant (1922)
  • Prière mutilée (1922)
  • La Rose de François (1923)
  • L’Ange Heurtebise(1925)
  • Cri écrit (1925)
  • Opéra (1926)
  • Eloge de l’Imprimerie (1929)
  • Mythologie (1934)
  • Enigme (1939)
  • Allégories (1940)
  • Léone (1944)
  • La Crucifixion (1946)
  • Le Chiffre sept (1952)
  • La Nappe du Catalan (1952)
  • Dentelle d’éternité (1953)
  • Appogiatures (1953)
  • Clair-Obscur (1954)
  • Paraprosodies (1958)
  • Gondole des Morts (1958)
  • Cérémonial Espagnol du Phénix (1960)
  • Le Requiem (1961)
  • Taches (1962)
  • Faire-Part (1968, посмертно)
Романи
  • Le Potomak (1919)
  • Le Grand Ecart (1923)
  • Thomas l'imposteur (1923)
  • Le Livre blanc (1928)
  • Les Enfants terribles (1929)
  • La Fin du Potomak (1940)
Есе
  • Le Coq et l'Arlequin (1918)
  • Carte blanche (1920)
  • Le Secret professionnel (1922)
  • Le Rappel à l'ordre (1926)
  • Opium (1930)
  • Essai de critique indirecte (1932)
  • Portraits-Souvenir (1935)
  • Mon Premier voyage (1938)
  • Le Greco (1943)
  • Le Foyer des artistes (1947)
  • Jean Marais (1951)
  • Gide vivant (1952)
  • Entretiens sur le musée de Dresde (1957, з Луї Арагоном)
  • Le Cordon ombilical (1962)
П'єси
  • Parade (1917)
  • Les Mariés de la tour Eiffel (1921)
  • Antigone (1922)
  • Roméo et Juliette (1924)
  • Orphée (1926)
  • La Voix humaine (1930)
  • La Machine infernale (1934)
  • L'Ecole des veuves (1936)
  • Oedipe-roi (1937)
  • Les Chevaliers de la Table ronde (1937)
  • Les Parents terribles (1938)
  • Les Monstres sacrés (1940)
  • La Machine à écrire (1941)
  • Renaud et Armide (1943)
  • L'Epouse injustement soupçonnée (1943)
  • L'Aigle à Deux Têtes (1946)
  • L'impromptu du Palais-Royal (1962)
Кінофільми
  • 1932 — Кров Поета (фр. Le Sang d'un poète)
  • 1945 — Красуня та Чудовисько (фр. La Belle et la Bête)
  • 1947 — Двоглавий Орел (фр. L'Aigle à Deux Têtes)
  • 1948 — Жахливі Батьки (фр. Les Parents terribles)
  • 1949 — Орфей (фр. Orphée)
  • 1952 — Вілла Санто-Соспір (фр. Villa Santo-Sospir)
  • 1959 — Заповіт Орфея (фр. Le Testament d'Orphée)

Джерело: wikipedia.org

Місця

Зображень Назва Тип відносин З До Опис Мови
1Шато де П’єрфонШато де П’єрфонde, ee, en, fr, lt, lv, pl, ru, se, ua
2Шато де П’єрфонШато де П’єрфонde, ee, en, fr, lt, lv, pl, ru, se, ua

    loading...

        Відносини

        Iм'я зв'язокТип відносинДата народженняДата смертіОпис
        1КолеттКолеттПартнер, Сосед28.01.187303.08.1954
        2Jean MaraisJean MaraisПартнер, Друг11.12.191308.11.1998
        Ключові слова