Історичний готичний шедевр і казковий замок

Шато де П’єрфон (Château de Pierrefonds) — величний замок у середньовічному стилі, розташований у департаменті Уаза на півночі Франції, поблизу Комп’єнського лісу, приблизно за 80 км від Парижа. Ця споруда є не лише прикладом середньовічної військової архітектури, а й символом романтизму та архітектурної уяви XIX століття, відреставрований відомим архітектором Еженом Віолле-ле-Дюком (Eugène Viollet-le-Duc) під керівництвом Наполеона III. Замок поєднує історичну автентичність із ідеалом середньовічного замку XIX століття, що робить його одним із найзнаковіших замків Франції.

Архітектурний стиль

Архітектурний стиль Шато де П’єрфон — це синтез середньовічної готики та ренесансу, переосмислений у XIX столітті в дусі романтизму архітектором Еженом Віолле-ле-Дюком. Спочатку побудований у XIV столітті, замок відображав готичну військову архітектуру з оборонними елементами, такими як вежі, захисні стіни та підйомний міст. Однак реставрація Віолле-ле-Дюка (1857–1885) додала романтичну інтерпретацію середньовічної архітектури, включаючи декоративні елементи, що поєднують готичні стрілчасті арки, вітражі та скульптури з деталями, натхненними ренесансом, такими як розкішні інтер’єри та геральдичні мотиви. В інтер’єрах, таких як зала Salle des Preuses, також помітні ранні елементи стилю модерн, характерні для творчого підходу Віолле-ле-Дюка. Таким чином, замок є унікальним поєднанням неоготики та романтизму, що відображає як історичну, так і уявну середньовічну естетику.

Історичні факти

Початкове будівництво (XII–XIV ст.)

Перший замок на цьому місці був побудований у XII столітті під управлінням родини Нівелон, яка належала до графства Валуа. У 1392 році король Карл VI передав графство Валуа своєму братові Луї Орлеанському (Louis I, Duke of Orléans), який у 1393–1407 роках звів новий, величний замок. Його спроектував придворний архітектор Жан ле Нуар (Jean le Noir), і замок слугував стратегічною фортецею для контролю торговельних шляхів між Бургундією та Фландрією, які тоді контролювали суперники Орлеанської династії — герцоги Бургундські.

Руйнування (1617)

На початку XVII століття, за правління Людовика XIII, замок належав Франсуа-Аннібалу д’Естре (François-Annibal d'Estrées), який приєднався до повстання проти короля. Кардинал Рішельє (Cardinal Richelieu) наказав зруйнувати замок, щоб запобігти його використанню як притулку для бунтівників. Однак повне знищення виявилося неможливим через величезний обсяг робіт, і замок залишився в руїнах понад два століття.

Епоха романтизму і Наполеон I

Рух романтизму XIX століття відродив інтерес до середньовічної архітектури. У 1810 році Наполеон I придбав руїни замку за менш ніж 3000 франків. У 1832 році король Луї-Філіпп (Louis-Philippe) організував у замку банкет на честь весілля своєї доньки з королем Бельгії Леопольдом I, привернувши увагу до руїн як романтичного символу. Їх зображали художники, зокрема Жан-Батист Каміль Коро (Jean-Baptiste-Camille Corot).

Реставрація під керівництвом Наполеона III (1857–1885)

У 1850 році майбутній імператор Наполеон III відвідав руїни і в 1857 році доручив Ежену Віолле-ле-Дюку їх реставрацію. Спочатку планувалася часткова реставрація з збереженням «мальовничих руїн», але в 1861 році Наполеон III вирішив перетворити замок на розкішну імператорську резиденцію. Віолле-ле-Дюк не лише реставрував, а й створив ідеалізований середньовічний замок, поєднуючи готичні та ренесансні елементи. Він сам писав, що реставрація означає «створити досконалу форму, яка, можливо, ніколи не існувала». Роботи тривали до 1885 року, але не були завершені через брак коштів, залишивши інтер’єр незакінченим. Проект коштував понад 5 мільйонів франків, з яких 75% покрив Наполеон III з особистих коштів.

Ключові постаті

• Луї Орлеанський (1372–1407): Представник королівської Орлеанської династії, який збудував замок як символ влади і престижу. Під його керівництвом замок став однією з найвизначніших середньовічних фортець.

• Ежен Віолле-ле-Дюк (1814–1879): Відомий архітектор, який реставрував не лише Шато де П’єрфон, а й працював над такими проєктами, як Нотр-Дам де Парі та фортеця Каркассон. Його творчий підхід викликав суперечки: одні вважали його роботи «театральною декорацією», інші захоплювалися його уявою та майстерністю.

• Наполеон III (1808–1873): Імператор Франції, чиє бачення перетворило руїни на розкішну резиденцію. Його рішення та фінансова підтримка зробили замок архітектурним шедевром XIX століття.

• Проспер Меріме (Prosper Mérimée): Письменник і інспектор історичних пам’яток, який порекомендував Віолле-ле-Дюка як керівника проєкту реставрації.

• Імператриця Євгенія: Вважається, що вона хитрістю (написавши «П’єрфон» на обох лотерейних квитках) вплинула на вибір Наполеона III реставрувати саме цей замок, а не Шато де Лаварден.

Цікаві факти сьогодні

Шато де П’єрфон стало популярним місцем для зйомок фільмів і серіалів завдяки своєму казковому вигляду.

• «Красуня і чудовисько» (La Belle et la Bête, 1946): Замок слугував магічною резиденцією Чудовиська, де Жан Кокто використав його готичні та ренесансні елементи для створення сюрреалістичної та поетичної атмосфери. Хоча основна частина зйомок відбувалася в Шато де Рарай, деякі сцени були зняті в П’єрфоні, щоб підкреслити містичну ауру замку.

• «Двоголовий орел» (L'Aigle à deux têtes, 1948): У цьому фільмі, заснованому на п’єсі Кокто, Шато де П’єрфон було основним місцем зйомок, зображуючи палац вигаданого королівства. У фільмі, де головні ролі зіграли Жан Маре (Jean Marais) і Едвіж Фейєр (Edwige Feuillère), розповідається трагічна історія кохання між королевою та вбивцею, а архітектура замку підкреслювала драматичну та символічну атмосферу історії.

• Замок слугував Камелотом у серіалі BBC Merlin (2008–2012), а також використовувався у фільмах The Man in the Iron Mask (1998), The Messenger: The Story of Joan of Arc (1999), Les Visiteurs (1993), Highlander: The Series та Versailles (2017). Його образ також надихнув казкові замки Волта Діснея, такі як у Сплячій красуні та Попелюшці.
  Сьогодні замок перебуває під управлінням Центру національних пам’яток Франції (Centre des Monuments Nationaux) і відкритий для відвідувачів як важливий історичний музей. Він приваблює тисячі туристів, які захоплюються його архітектурою, розкішними інтер’єрами та навколишнім пейзажем Комп’єнського лісу.
  Інтер’єри замку не були повністю завершені через брак коштів, і багато кімнат залишилися без меблів і декорацій, запланованих Віолле-ле-Дюком. Проте це додає замку унікального шарму, поєднуючи середньовічну та естетику XIX століття.
  Замок славиться своїми барвистими інтер’єрами, зокрема залою Salle des Preuses, де розташований монументальний камін із статуями дев’яти «войовниць», очолюваних Семірамідою, яка нагадує імператрицю Євгенію. Приміщення прикрашені геральдичними мотивами, фантастичними тваринами та елементами стилю модерн.
  Відвідувачі можуть досліджувати замок, оглядаючи його величні зали, каплицю та підвали, де виставлені історичні артефакти та модель Всесвітньої виставки в Парижі 1878 року. Для дітей пропонується спеціальний буклет, який заохочує «полювати» на зображення тварин у замку, роблячи відвідування інтерактивним.

Практична інформація

• Місцезнаходження: П’єрфон, департамент Уаза, регіон О-де-Франс, Франція.

• Години роботи: З травня до початку вересня: 9:30–18:00; з вересня до квітня: 10:00–17:30. Закрито 1 січня, 1 травня та 25 грудня.

• Як дістатися: З Парижа поїздом від вокзалу Гар-дю-Нор до Комп’єна (приблизно 1 година), потім таксі або автобусом (лінії 27 або 27-28) до П’єрфона (20 хвилин). Автомобілем по автомагістралях A1 або N2 з Парижа (приблизно 1 година). Ця порада може бути корисною для всіх, хто перебуває в Парижі та хоче відвідати щось поблизу.

• Вартість входу: Дорослі ~6,50 €, діти до 18 років безкоштовно, групи ~5,30 €. Можна придбати комбіновані квитки з іншими пам’ятками регіону, наприклад, Cité Internationale de la Langue Française у Віллер-Котре.
  
  Ласкаво просимо відкривати фантастично красиву історію Європи!